У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та наукове розв’язання актуальної проблеми формування концепції громадянської освіти у вітчизняній педагогічній думці наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть. Основна увага зосереджена на вивченні динаміки формування концепції громадянської освіти (далі – ГО) в Україні в зазначений період з метою визначення позитивних тенденцій і узагальнення вітчизняного педагогічного досвіду, що може бути використаний для адаптації освітніх процесів до нових соціокультурних умов сучасного розвитку країни.
Визначено джерельну базу дослідження формування концепції ГО в педагогічному контексті, що дозволило виявити та систематизувати значний масив історико-педагогічних матеріалів із зазначеної теми. Джерельні матеріали було умовно розподілено на чотири групи: 1) нормативно-правові акти, що регламентували розвиток системи освіти в Україні в контексті досліджуваної проблеми; 2) наративні та інтерпретаційні джерела, що деталізують окремі аспекти проблеми дослідження на тлі зміцнення державної незалежності України; 3) дидактичні джерела, які відображають результати практичної реалізації наукового доробку вітчизняних педагогів-теоретиків та вчителів-практиків у визначеному напрямі; 4) ресурси мережі Інтернет, які допомогли чітко окреслити основні тенденції та зміни в галузі ГО.
Узагальнення поняттєво-термінологічного апарату дослідження дозволило чітко визначити базові поняття, пов’язані з ГО. Зокрема, було сформовано три основні групи понять: перша – стосується педагогічної думки загалом, друга – акцентує увагу на поняттях, пов’язаних із громадянством та громадянською ідентичністю, третя – зосереджена на термінах, що описують ГО та її компоненти. З опорою на сучасні науково-педагогічні дослідження конкретизовано поняття: «педагогічна думка», «концепція громадянської освіти», «формування концепції громадянської освіти».
Окреслено методологічну основу дослідження, якою визначено комплекс принципів (науковості, об’єктивності, системності, структурованості, детермінізму, розвитку й історизму, взаємодоповнення), підходів та методів. Серед методологічних підходів, обґрунтованих у рамках дослідження, наступні: структурний, історіографічний, хронологічний, цілісний, аспектний, системний, аксіологічний та компаративістський, які передбачали використання різноманітних теоретичних та практичних інструментів, з-поміж яких було використано методи: пошуково-бібліографічний, прогностичний, екстраполяції та системно-компонентний аналіз, системно-функціональний аналіз та ін., що дозволило зробити комплексне дослідження формування концепції ГО в Україні в контексті змін у вітчизняній педагогічній думці.
На основі авторських критеріїв (конкретно-історичний, нормативно-правовий, ідейно-педагогічний, апробаційно-практичний та суспільно-громадський) обґрунтовано періодизацію формування концепції ГО в Україні (1991–2021 рр.):
перший період (1991–1999 рр.) – формувально-національний, коли в педагогічному дискурсі зароджуються концептуальні ідеї ГО, громадянське виховання сприймається як частина національно-патріотичного виховання, що відображає потреби молодої незалежної держави у формуванні громадянської ідентичності та національної свідомості;
другий період (1999–2010 рр.) – емансипаторно-правозахисний, коли відбувається виведення ГО на новий рівень як самостійного та повноцінного напряму в освітньому процесі, період активізації громадянської активності, формування в освітніх програмах основ громадянських компетентностей, що відповідають сучасним вимогам демократії;
третій період (2010 – 2021 рр.) – інтегративно-європейський, коли в педагогічній думці артикулюється розуміння ГО як частини європейських освітніх стандартів, коли фокус зміщується на правосвідомість та активну громадянську позицію в контексті європейських цінностей.
Здійснено аналіз чинників, особливостей та тенденцій, які визначали розвиток концепції ГО у вітчизняній педагогічній думці в окреслених хронологічних межах. Встановлено, що протягом формувально-національного періоду концепція ГО знаходилася на емпіричному етапі формування, протягом емансипаторно-правозахисного – на теоретичному і впродовж інтегративно-європейського –на методологічному етапі формування.
Систематизовано сучасні підходи до ГО в Україні, враховуючи європейський досвід та практичну реалізацію національної стратегії розвитку громадянського суспільства. Встановлено, що європейські тенденції сприяли розвитку демократичного громадянства в країнах Європи та стали орієнтиром для України, яка активно впроваджує європейські цінності та стандарти у своїй освітній політиці.
