У роботі виокремлено й теоретично узагальнено сучасні тенденції розвитку мовної освіти в університетах Китаю в кінці ХХ – на початку ХХІ століття, обґрунтовано можливості творчої реалізації конструктивних ідей китайського досвіду в системі вищої мовної освіти України.
У першому розділі «Теоретико-методологічні засади розвитку мовної освіти в Китаї» з’ясовано стан розроблення проблеми в українському й зарубіжному науковому дискурсі, досліджено вплив філософських учень на розвиток мовної освіти в Китаї, схарактеризовано сучасні стратегії розвитку державної мовної політики, обґрунтовано білінгвальну освіту як стратегічний напрям розвитку людських ресурсів.
З’ясовано, що китайська система мовної освіти є результатом впливу конфуціанства, даосизму, буддизму. На сучасному етапі внутрішня мовна політика передбачає проведення заходів щодо популяризації мови в зарубіжних країнах через застосування стратегії «м’якої сили», досягнення тримовності й двописемності (оволодіння трьома мовами: рідною мовою етнічної меншини, путунхуа та англійською). У культурно-освітньому просторі функціює чотири моделі багатомовної освіти: «акумулятивна», «збалансована», «перехідна», «знецінена».
У другому розділі «Організаційно-методичні засади мовної освіти в університетах Китаю» подано загальну характеристику системи університетської освіти, досліджено типологію програм із мовної освіти, описано інноваційні підходи до викладання китайської мови як іноземної, проаналізовано навчально-методичний супровід та інформаційні ресурси.
Сучасна університетська система освіти Китаю розвивається відповідно до стратегічних національних ініціатив, спрямованих на підвищення якості освіти, міжнародну інтеграцію та інноваційний розвиток. Проаналізовано програми з китайської мови для іноземців та програми фахової іншомовної підготовки. Організація навчання за програмами передбачає різні моделі: підготовчі програми; тривалі програми навчання; короткотривалі; регулярні програми; практико-орієнтовані програми. З’ясовано особливості змісту та методики навчання китайської мови як іноземної (орфографічні стратегії, семантичні стратегії, стратегії пам’яті, фонологічні стратегії та метакогнітивні стратегії).
У третьому розділі «Перспективні напрями розвитку мовної освіти в Україні на інституційному рівні в умовах освітнього партнерства» схарактеризовано китайсько-українські ініціативи щодо розвитку партнерства у сфері мовної освіти на інституційному рівні, окреслено особливості іншомовної підготовки здобувачів з іноземної мови (китайської) на підставі досвіду Хмельницького національного університету, обґрунтовано перспективні напрями розвитку мовної освіти в Україні, з огляду на конструктивні ідеї практики Китаю.
Серед найбільш ефективних напрямів співпраці виокремлено такі: розроблення спільних освітніх програм, запровадження стипендій уряду КНР, що сприяє фінансуванню навчання українських студентів у провідних університетах Китаю; участь здобувачів у мовних літніх школах. Обґрунтовано загально-рекомендаційні та конкретно-рекомендаційні пропозиції розвитку мовної освіти в Україні.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше обґрунтовано сучасні тенденції розвитку мовної освіти в університетах Китаю (кінець ХХ – початок ХХІ століття), а саме: інтеграція в міжнародну культурно-освітню спільноту; розвиток білінгвізму й мультилінгвізму; екологізація мовної освіти; збалансована мовна політика у забезпеченні глобальної комунікації; формування лінгвального ландшафту на засадах тримовності й двописемності; поєднання класичних гуманітарних традицій із сучасними світовими освітніми тенденціями; інтернаціоналізація мовної освіти на інституційному рівні; популяризація китайської мови за межами країни через діяльність Інститутів Конфуція; використання інноваційних методів і технологій навчання іноземної мови; організація навчання за програмами мовної освіти з різними моделями освітньої траєкторії; цифровізація мовної освіти в університетах; окреслено можливості використання конструктивних ідей китайського досвіду в контексті розвитку мовної освіти в університетах України; удосконалено форми, методи й технології викладання китайської мови як іноземної в університетах України; подальшого розвитку набули положення щодо впливу філософських ідей і глобалізаційних процесів на розвиток мовної освіти в Китаї; формування напрямів та сучасних стратегій державної мовної політики Китаю; уявлення про мультилінгвізм у китайському культурно-лінгвальному дискурсі; напрями розвитку співпраці й академічної мобільності у сфері мовної освіти між університетами України та Китаю. До наукового обігу введено нові персоналії, факти, поняття, теоретичні ідеї та підходи з проблем розвитку мовної освіти в університетах Китаю.
Розроблено й упроваджено НМК «Китайська мова (за рівнями)», оновлено зміст дисциплін «Порівняльна професійна педагогіка, «Ділова англійська мова» для китайських студентів Хмельницького національного університету.
