У дисертації запропоновано вирішення актуального наукового
завдання щодо формування лідерських навичок в учнів закладів загальної
середньої освіти.
На основі ґрунтовного аналізу наукових джерел встановлено, що лідер
є суспільно активною особистістю, яка має сформовані відповідні лідерські
навички, що дають змогу позитивно впливати на іншого суб’єкта чи групу,
мобілізуючи їх на досягнення суспільно значущої мети задля зміни певних
соціальних ситуацій. У контексті дослідження проаналізовано найбільш
відомі теорії лідерства, зокрема теорію рис лідера, що виокремлює
харизматичного й трансформаційного лідера; теорії інтерактивного,
ситуаційного лідерства, нормативну модель В. Вроома, Ф. Єттона та А. Яго,
які зважають на обставини, що зумовлюють розмаїття стилів лідерства;
ймовірнісні теорії лідерства, які визначають чинники ефективного лідерства;
теорію шляхів та цілей Р. Дж. Хауса, яка подає стилі лідерської поведінки:
директивне, підтримувальне, лідерство спільної участі й лідерство,
зорієнтоване на результат; теорію лідерських ролей, яка презентує розмаїття
типологій лідерства залежно від змісту діяльності, стиля керівництва,
характеру діяльності; синтетичні концепції лідерства (суперлідерство, теорія
«видатної людини»).
З’ясовано, що за своєю сутністю лідерські навички є сукупністю
стійких характеристик особистості, які забезпечують ефективність діяльності
та допомагають посідати позицію лідера в групі, виявляються в
організаторських здібностях, умінні суттєво впливати на поведінку й настрій
людей, бути прикладом для наслідування. Лідерські навички учнів закладів
загальної середньої освіти подано як систему, що охоплює чотири групи:
особистісні, когнітивні, соціальні та громадянські навички.
Зазначено, що: особистісні навички – це якості, які певним чином
характеризують особистість учня. До групи особистісних навичок віднесено:
ініціативність, тайм-менеджмент, гнучкість, цілеспрямованість,
відповідальність, постійне особистісне зростання, стресостійкість;
когнітивні навички поєднують набір розумових навичок, які дають змогу
учням обробляти інформацію про навколишній світ та вирішувати
різноманітні проблеми. До групи когнітивних навичок увійшли: критичне
мислення, креативність, уміння розв’язувати проблеми, самонавчання та
саморозвиток, цифрова грамотність, медіаграмотність; соціальні навички – це
здатність успішно й ефективно взаємодіяти з конкретними людьми або
різними групами, компетентно виконувати соціальні завдання, досягаючи
поставлених цілей. До цієї групи належать: емоційний інтелект,
комунікативність, робота в команді, соціальна відповідальність, здатність
діяти автономно; громадянські навички, за допомогою яких реалізується
суспільна і громадська активність учнів як відповідальних громадян.
Громадянські навички охоплюють: громадянську свідомість, волонтерство,
безпеку, участь у житті громади, толерантність.
Встановлено, що лідерські навички можуть бути схарактеризовані за
певним мотиваційним аспектом, що визначає прийняття учнем на себе ролі
лідера – лідерською позицією; когнітивним аспектом, який охоплює лідерські
знання про способи діяльності й управління командою й самим собою;
діяльнісний аспект, що віддзеркалює особливості лідерської поведінки,
внесок лідера в групову діяльність, використання ним організаційного
алгоритму та емоційний аспект, який забезпечує прийняття групою лідера й у
такий спосіб розгортання лідерського впливу.
Визначено критерії сформованості лідерських навичок в учнів, до
яких віднесено: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний та оцінювально-
рефлексійний. В основу побудови критерійного підходу до сформованості в
учнів закладів загальної середньої освіти лідерських навичок покладено
соціально-психологічні показники розвитку дітей підліткового віку,
показники вияву лідерських якостей, а також загальні показники
сформованості вмінь і навичок. Мотиваційний критерій визначає ієрархію
пізнавальних, навчальних, особистісних, соціальних мотивів, потреб,
настанов, ціннісних орієнтацій у вияві лідерських навичок учнів.
Когнітивний критерій охоплює знання, якими володіє учень, що дають йому
змогу бути лідером у тій чи тій сфері діяльності, виявляти лідерські навички
та розвивати їх. Діяльнісний критерій засвідчує здатність і готовність учня
до застосування своїх знань і навичок на практиці, в конкретному акті
лідерства виявляти доцільний стиль керівництва організацією. Оцінювальнорефлексійний критерій об’єднує здатність до розпізнання й управління
власними емоціями та емоційними станами інших з метою досягнення цілей
організації.
Встановлено, що лідерські навички за змістом є сукупністю
мотиваційного, когнітивного, діяльнісного й оцінювально-рефлексійного
компонентів, що зумовлюють лідерську позицію, ефективне застосування знань
про лідерство, ініціюють лідерську поведінку та цілеспрямований лідерський
вплив, які, врешті-решт, забезпечують досягнення цілей командної роботи.
