У дисертації вперше в українській науці права проведено комплексне дослідження сучасних підходів до правового регулювання діяльності системно важливих банків. Під час огляду доктринальних джерел, які відображають стан наукової розробки сучасних підходів до регулювання діяльності системно важливих банків було встановлено, що наявні дослідження носять фрагментарний характер, натомість комплексні дослідження зазначеної теми відсутні. Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена відсутністю єдиного підходу у науці українського права до розуміння понятійно-категоріального апарату зарубіжної правової науки, зокрема вживання англомовних термінів «too big to fail», «bail-in» та «bail-out». Попри використання категорій «too big to fail», «bail-in» та «bail-out» в правовій доктрині зарубіжних держав, вказані терміни несправедливо залишаються поза увагою в українському правовому просторі. Вагомим пунктом дослідження став термінологічний аналіз категорій «too big to fail», «bail-out» та «bail-in», та подальший пошук і визначення українських аналогів, завдяки чому сформулювалась система понятійно-категорійного апарату дисертаційного дослідження. В роботі запропоновано формулювання термінів: «занадто великий для краху» (англ. too big to fail); бейл-аут (англ. bail-out) та бейлін (англ. bail-in). У дисертаційному дослідженні здійснено сутнісну характеристику понять: «занадто системний для краху» (англ. too systemic to fail), «занадто пов’язаний для краху» / «занадто взаємопов’язаний для краху» (англ. too connected to fail / too interconnected to fail), «занадто багато для краху» (англ. too many to fail), «занадто значущий для краху» (англ. too important to fail), встановлено їх спільні та відмінні риси, проаналізовано їхній взаємозв'язок. Надано власне визначення занадто великій для краху компанії. Запропоновано абревіатуру «ЗВДК» для виразу «занадто великий для краху» (далі – ЗВДК, англ. TBTF) для вжитку в українській юридичній науці. В дослідженні вперше визначено співвідношення понять: «системно важливий банк» (далі – СВБ) та «занадто велика для краху компанія» (далі – ЗВДКкомпанія). Встановлено, що системно важливим може бути лише банк, в той час як занадто великою для краху може бути будь-яка юридична особа. Зроблено висновок, що будь-який системно важливий банк є занадто великим для краху, при цьому не кожна ЗВДК-компанія є СВБ. Запропоновано концептуальну модель та визначено ієрархічну залежність понятійно-категоріального апарату від ширшого до вужчого: «ЗВДК-компанія» – «ЗВДК-банк» – «системно важливий банк». Зроблено ретроспективний аналіз особливостей втручання держави у діяльність ЗВДК-компаній під час їх кризового стану, та проаналізовано обсяги фінансової підтримки та готовність урядів світу регулювати діяльність таких компаній. Зокрема, розглянуто роль держави у діяльності Банку Медічі, ОстІндської компанії, компанії Енрон, Леман Бразерс. У дисертації запропоновано власне визначення бейл-ауту та морального ризику у розрізі допомоги ЗВДК-компаніям. Проведено термінологічний аналіз та встановлено, що процедура санації найбільш близька до терміну «бейл-аут», при цьому хибним буде ототожнювати вказані терміни, оскільки процедура санації в українському законодавстві має чітко визначені вимоги щодо умови та порядку її здійснення. У роботі здійснено порівняльно-правовий аналіз похідних виразів: «занадто системний для краху», «занадто пов’язаний для краху» / «занадто
взаємопов’язаний для краху», «занадто багато для краху, «занадто значущий для краху», а також пейоративних лексем: «занадто великий для краху та занадто великий для спасіння», «занадто великий для арешту», «занадто великий для краху,
занадто сліпий щоб бачити», «занадто великий для краху та занадто ризиковий для існування», «занадто великий для ігнорування» та встановлено їх співвідношення. Встановлено, що похідні вирази розкривають сутність теорії ЗВДК, а пейоративні лексеми відображають її негативні аспекти. В процесі роботи вперше було проведено порівняльно-правовий аналіз банкрутства енергетичної компанії Енорн та банку Леман Бразерс, результатом якого стало визначення дванадцяти спільних рис, які передують масштабності негативних наслідків краху компанії та спричиняють так званий Момент Лемана. В дослідженні констатовано неефективність застосування бейл-ауту до ЗВДК-компаній. Встановлено, що сучасним підходом до вирішення проблеми ЗВДК стає бейл-ін. Встановлено спільні та відмінні риси у вимогах TLAC та MREL.
