У дисертації проведено дослідження організаційно-правових засад запобігання корупції в органах військового управління. На підставі аналізу наукових та правових джерел виокремлено п’ять етапів розвитку розуміння категорії «корупція»: а) архаїчний, б) формування етичних складових управління, в) примітивізації; г) “одержавлення» корупції”; ґ) правового забезпечення доброчесної поведінки. Охарактеризовано наукові парадигми дослідження явища корупції відповідно до девіантного, ревізіоністського, бівехіористського, законотворчого, конвенційного, кратологічного, кримінально-правового та економічного підходів.
Охарактеризовано сукупність обмежень та заборон як правових засобів запобігання корупції, особливості застосування таких обмежень до військовослужбовців.
Розглянуто специфіку проявів корупції у сфері проходження військової служби та наведено авторське розуміння сутності дискреційних повноважень та конфлікту інтересів, їх співвідношення із сучасними організаційно-правовими аспектами проходження військової служби.
У роботі дістала подальшого розвитку характеристика критеріїв ефективності запобігання та протидії корупційним правопорушенням у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України.
Досліджено міжнародно–правові стандарти формування доброчесності, організації запобігання та протидії корупції в силах оборони і з’ясовано, що значення доброчесності для розвитку суспільних відносин пов'язане з трьома основними чинниками. По-перше, формування нової моделі професійної ефективності потребує не лише зниження впливу корупційних ризиків, а й максимальної продуктивності військовослужбовців під час виконання їх завдань, що вимагає наявності високої мотивації та ініціативності, а також розвиненого почуття відповідальності за покладені на них обов'язки. Отже, доброчесність об'єднує не лише заборонні правові засоби (як заборона піддаватися впливу корупційних ризиків), а й регулятивні (сутність останніх полягає в упорядкуванні суспільних відносин для досягнення цілей правового регулювання - підвищення обороноздатності нашої держави). По-друге, важливість доброчесності для сектору безпеки і оборони Україні пов’язана з достатньо значними розмірами оборонного бюджету, і навіть незначне порушення вимог правових приписів утворює великі витрати державних коштів. Третім чинником, який визначає важливу роль доброчесності в органах військового управління, є підтримання високого авторитету Збройних Сил України та інших військових формувань серед населення. Саме доброчесність у діяльності органів військового управління дозволяє підвищити ефективність виконання покладених на них завдань і функцій, а також максимально залучити громадян України до свідомого виконання ними Конституційного обов’язку щодо захисту України.
Визначено напрямки удосконалення правового регулювання в системі запобігання корупції в органах військового управління., які мають включати:
а) систематичну оцінку корупційних ризиків на внутрішньовідомчому й зовнішньому рівні, що потребує змін у методології оцінки корупційних ризиків; б) зменшення впливу факторів, пов’язаних із конфліктом інтересів, що потребує диференціації дискреційних повноважень на ті, що охоплюються бойовим імунітетом, і ті, які пов’язані з ординарною діяльністю військових частин та органів військового управління; в) формування у військовослужбовців нульової толерантності до корупції відповідно до двох основних векторів: виховання високого рівня доброчесності військовослужбовців і зміцнення внутрішньовідомчої корпоративної етики антикорупційної спрямованості; ґ) належне інформаційне забезпечення запобігання та протидії корупції, включаючи зменшення впливу командирів/начальників на кадрові призначення в підпорядкованих їм підрозділах шляхом автоматизації та анонімізації даних військовослужбовців у новоствореному Центрі військової кар’єри, використання інформаційних технологій для забезпечення обов’язкової ротації військовослужбовців через кожні п’ять років на вищі, нижчі або рівнозначні посади; д) розширення ролі громадськості в системі антикорупційної діяльності.
Запропоновано зміни та доповнення до Законів України «Про національну безпеку України», «Про запобігання корупції», «Про Збройні Сили України», «Про Національну гвардію України», Кримінального кодексу України, Положення про Державну спеціальну службу транспорту.
Ключові слова: національне законодавство, корупція, запобігання корупції, антикорупційна діяльність, корупційні правопорушення, корупційні ризики, сектор безпеки і оборони, органи військового управління, доброчесність, оборонне відомство, військовослужбовці, дискреційні повноваження, конфлікт інтересів, декларування, викривачі, професійна етика, військова служба, публічне адміністрування, воєнний стан, Міністерство оборони України, Збройні Сили України
