Таргоній Ю. Я. Договір рахунка умовного зберігання (ескроу) за законодавством України та правом ЄС.

У дисертаційній роботі здійснено комплексне наукове дослідження договору рахунка умовного зберігання (ескроу) за законодавством України та правом ЄС, виявлено та проаналізовано основні теоретичні та практичні проблеми, що його стосуються та подано пропозиції щодо запозичення із законодавчого досвіду країн ЄС найбільш ефективних механізмів його правового регулювання. У роботі досліджено загальнотеоретичні положення про договір рахунка умовного зберігання (ескроу) за законодавством України та правом ЄС. Також присвячено увагу порядку укладення, формі та змісту цього договору. З’ясовано підстави та правові наслідки припинення договору рахунка умовного зберігання (ескроу) за законодавством України та правом ЄС. На основі проведеного дослідження, визначено поняття договору рахунка умовного зберігання (ескроу). З урахуванням доктринальних підходів та чинного законодавства України, встановлено низку його ознак. Аргументовано необхідність законодавчого закріплення строку як істотної умови договору рахунка умовного зберігання (ескроу), а також встановлення граничного строку договору, якщо він не визначений сторонами, та запропоновано доповнити ЦК України відповідними положеннями. Обґрунтувано, що у випадку ліквідації банку, грошові кошти, розміщені на рахунку умовного зберігання (ескроу), не включаються до ліквідаційної маси банку. Удосконалено положення про те, що договір рахунка умовного зберігання (ескроу) виконує забезпечувальну функцію щодо виконання основного договору, оскільки він відкривається для здійснення розрахунків за основним зобов’язанням, проте, не є видом забезпечення виконання зобов’язання. На підставі аналізу ознак і функцій договору рахунка умовного зберігання (ескроу), проведено його розмежування з видами забезпечення виконання зобов’язання. Запропоновано авторську класифікацію договору рахунка умовного зберігання (ескроу). Обґрунтувано положення про доцільність закріплення у законі мінімального розміру пені, який є допустимим для встановлення у договорі рахунка умовного зберігання (ескроу) за порушення строків зарахування банком коштів на рахунок від володільця рахунку (клієнта) та за порушення строків виплати коштів з рахунку бенефіціарам. Аргументовано доцільність надання банку повноважень у випадку виявлення у документах за зовнішніми ознаками невідповідностей у даних бенефіціара, щодо прийняття від нього додаткових документів, що давали би можливість пересвідчитися у достовірності або недостовірності даних та зробити висновок про наявність або відсутність технічної помилки. У дисертації дістало подальшого розвитку обґрунтування історико-правових аспектів становлення та динаміки правового регулювання договору рахунка умовного зберігання (ескроу) в законодавстві України. Також було досліджено, що правова природа цього договору суттєво відрізняється від агентського договору та договору зберігання, а також встановлено їх розмежувальні ознаки. На основі комплексного дослідження застосування інституту ескроу в праві ЄС, дістали подальшого розвитку доводи про доцільність використання позитивного досвіду Австрії та ширшого впровадження договору рахунка умовного зберігання (ескроу) для здійснення розрахунків між покупцями об’єктів незавершеного будівництва та забудовниками.