Вокальна стилістика в рок-музиці охоплює різноманітні інтонаційні джерела і пізнається на на підставі історико-генетичних розвідок у сферах етно-музикознавства та медієвістики. Якщо інструментальна атрибутика рок-музики освітлена в наявній літературі доволі повно (цьому допомагає джазологія, де саме інструментальна сторона становить головний об’єкт розгляду), то рок-вокал досі залишається на маргінесі рокознавства, а, отже, потребує розробки, методології його вивчення, систематизації, у тому числі і на теренах України.
Мета дослідження – досвід систематизації жанрової стилістики, в українській рок-музиці, зокрема, її вокальної складової в аспектах генези, еволюції та сучасних репрезентацій, об’єкт дослідження – вокальна стилістика в рок-музиці, предмет - її відтворення у творчості сучасних українських рок-гуртів. Методологія дослідження базується на сукупності загально-наукових і спеціальних підходів до вивчення заявленої теми, серед яких метод дедукції, що визначає хід розгляду від загального («легка музика» як суспільний феномен) до особливого (джаз, рок- і поп-музика) та конкретного (український альтернативний рок у творчості сучасних гуртів за регіонами Центр – Захід – Південь – Схід). Для окреслення особливостей рок-музики в системі її пласта використано компаративний метод, зокрема, порівняльні характеристики вокалу у джазі, рок- та поп-музиці із застосуванням апарату парадигматики. Спеціальні музикознавчі підходи групуються навколо методів стилістичного та виконавського аналізу, котрі слугують виявленню індивідуальних рис творчості фронтменів-вокалістів задіяних для розгляду рок-гуртів.
В дисертації запропоновано аналіз історичних етапів світового рок-вокалу в рамках системи ритм-енд-блюз (по відношенню до рок музики – швидше – блюз-енд-ритм), що поступово формувалися в музиці Найновітнього часу:
1) початковий (або достильовий); 2) ранньостильовий у вигляді появи рок-н-ролу; 3) естрадно-рок-н-рольний; 4) хард-роковий; 5) арт-роковий; 6) «модернізований» або «естрадизований».
В умовах тотального розповсюдження рок-культури і зменшення затребуваності академічної класики в сучасній практиці суспільного музикування спостерігається явище, яке у запропонованій дисертації отримало термін «рокізація». Воно є спорідненим оджазуванню (Jazzing of classic), але відрізняється від нього масштабами застосування. Мова йде не про окремі зразки, а про стратегію сучасної музичної культури, в котрій популярність рок-музики дозволяє донести до масового слухача будь-який контент, забарвлений стилістикою року. Альтернативою «рокізації» є «естрадизація», що стала суттєвою ознакою творчості практично всіх сучасних українських рок-гуртів.
У дисертації запропоновано періодизацію основних етапів становлення української рок-музики, яка включає чотири пункти: 1) підготовчий або ознайомлювальний (1960-ті роки); 2) легалізаційний або філармонічний (кінець 1960-х – початок 1970-х років); 3) застійний або етап вимушеного переходу до андеграунду; 4) стабілізаційний або етап самоідентифікації (кінець 1980-х і до сьогодення).
У запропонованих в дисертації аналітичних етюдах, присвячених характеристикам альбомів сучасних альтернативних українських рок-гуртів, виділені їхні як загальні (тяжіння до вокальної циклізації, розширення вербально-мовного контексту у напрямках до суцільно українського або суцільно англійського), так і специфічні, індивідуальні особливості (ключові стилістичні платформи, на яких вони базуються). Один з найпопулярніших в Україні сучасних українських рок-гуртів – «Бумбокс» (Київ), обираючи як провідну платформу Funk Rock’у, в межах свого стилю комбінує різні жанрові ознаки – від рок-балади до естрадної пісні-романсу. Гурт «Один в каное» (Львів) базується на платформі Indie Rock, модифікуючи її у плані національної української інтонаційності. Гурт «Epolets» (Одеса) та його фронтмен Павло Варениця репрезентують еклектичну стилістику, домінантою якої є Grunge&Blues у сполученні з елементами Disco та Hard Rock’у. Гурт «Royal Corvus» (Харків) і вокалістка Аліна Горностаєва демонструють у своїх альбомах англомовну ретро-модель рок-вокалу, що дозволяє у дисертації виділити ще одну (поряд з «рокізацією» та «естрадизацією») особливість сучасного українського року – «академізацію».
Ключові слова: рок-музика, джаз, поп-рок, український рок, культурний код, альтернативні українські рок-гурти, музикознавство, вокальна стилістика, стилеутворення в українській рок-музиці, імпровізація, інтерпретація, транскрипція, джаззінг, рокізація, вокальне виконавство, мелодична інтонація, рок-вокал, екстрим-вокал.
