Дисертація присвячена дослідженню поетики вибраних сольних та ансамблевих скрипкових творів Г. Ф. Телемана.
Наразі доробок композиторів епохи Бароко, в тому числі, Г. Ф. Телемана, викликає неабиякий інтерес з боку теоретиків та інструменталістів, що вимагає компетентного, а отже, історично інформованого підходу до виконання його музики і обумовлює звернення музикантів до вивчення поетики творів епохи Бароко, невід’ємною частиною якої є система музичної риторики.
Мета дослідження – розкриття поетики ансамблевих скрипкових творів Г. Ф. Телемана крізь призму риторичного канону та засобів риторичної виразності, які він забезпечує. Об’єкт дослідження – барокова риторика, його предмет – принципи втілення барокової риторики в інструментальних творах Г. Ф. Телемана.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у виявленні шляхів формування концепції музичної риторики в історичних джерелах; обґрунтуванні аналітичної концепції риторичного канону в музиці та формулюванні загальної дефініції музичної риторики; здійсненні диференціації риторичної та семіотичної систем; розкритті принципів поетики в скрипкових фантазіях, дуетних скрипкових сонатах та концертах для чотирьох скрипок без супроводу Г. Ф. Телемана крізь призму барокової риторики; визначенні форми і методів реалізації риторичного inventio в скрипкових фантазіях композитора, а також демонстрації принципів реалізації засобів фігуративної та ономатопеїчної риторики на прикладі його Концертів для чотирьох скрипок без супроводу. В дійсній дисертації набули подальшого розвитку вивчення аспектів музичної риторики та дослідження поетики скрипкової сольної та ансамблевої музики Г. Ф. Телемана.
У Розділі 1 – «Музична риторика в контексті барокової поетики» – було розглянуто вибрані музично-теоретичні трактати XVII – XVIІI століть з метою виявлення різноманітних підходів до предмету музичної риторики (1.1.). Було проведено аналіз концепцій музичної риторики в працях дослідників ХХ – ХХІ століть (1.2.), обґрунтувано аналітичну концепцію риторичного канону та, з урахуванням його елементів в музичному контексті, запропонувно загальну дефініцію музичної риторики (1.3.). З метою спростування стереотипного розуміння музичної риторики як збору риторичних фігур та зворотів, за якими закріплюється глибока афективна семантика, в дійсній праці була проведена диференціація риторичної та семіотичної систем (1.4.).
У Розділі 2 – «Фантазії для скрипки соло Г. Ф. Телемана в контексті барокової риторики» – було досліджено витоки та історію розвитку жанру фантазії (2.1.). Ґрунтовний аналіз поетики опусу 12 фантазій для скрипки соло без басу Г. Ф. Телемана дозволив запропонувати типологію скрипкових фантазій (2.2.). З огляду на внутрішнє характерне жанрове наповнення кожного зразка, було виокремлено три типи фантазій: фантазії сюїтного типу (2.3.), фантазії сонатного типу (2.4.), та фантазії типу змішаної структури (2.5). Дослідження цих скрипкових творів Г. Ф. Телемана виявило шляхи втілення риторичного inventio і наслідування окремих елементів stylus fantasticus.
Розділ 3 – «Риторика в ансамблевій музиці Г. Ф. Телемана» – був присвячений дослідженню опусів шести Сонат для двох флейт або скрипок без басу, а також чотирьох Концертів для чотирьох скрипок без басу. Було проведено огляд контексту створення дуетних сонат (3.1.). Риторичний аналіз шести сонат для двох флейт або скрипок без басу (3.2.) продемонстрував, що в цьому опусі композитор дотримується стабільності в організації циклу і зверненні до риторичних засад. Концерти для чотирьох скрипок без басу стали не тільки прикладом втілення композиторського іnventio як винахідливості, але також виявилися широкою областю застосування засобів фігуративної та ономатопеїчної риторики (3.3.).
У Висновках дисертації було розкрито багатогранність та значущість принципів музичної риторики як в побудові композиції творів епохи Бароко, так і в контексті аналізу скрипкової камерної музики Г. Ф. Телемана. Риторичний аналіз скрипкових сольних та ансамблевих творів Г. Ф. Телемана дозволив виокремити риторичні засоби, до яких звертався композитор, шляхи їх практичного втілення в музичному тексті, що не лише сприяло розумінню поетики цих творів, яка включає аспекти композиції, стилю, побудови, форми твору і реалізується за допомогою риторичної системи, але й послужило розкриттю проблем взаємодії риторики та музики.
