Підгірна Л. М. Діяльність нелегальної резидентури «Стамбульська платформа» Державного Центру УНР в екзилі (1929–1935 рр.). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія. – Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам’янець-Подільський, 2025.
У науковому дослідженні вперше цілісно проаналізовано і висвітлено передумови виникнення, політико-правові засади функціонування та особливості діяльності «Стамбульської платформи» на теренах Турецької Республіки упродовж 1929–1935 рр.; обґрунтовано статус «Стамбульської платформи» як нелегальної резидентури українських спецслужб ДЦ УНР в екзилі, що проводила неофіційну представницьку, просвітницьку та розвідувальну діяльність, координуючи роботу розвідпунктів на підрадянських теренах України, Туркестану та Близького Сходу; складено просопографічний портрет членів «Стамбульської платформи»; досліджено причини згортання роботи «Стамбульської платформи» та припинення її діяльності у 1935 р.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше автором роботи було введено масив архівних документів ГДА СЗРУ, ЦДАГОУ – агентурні донесення агентів радянської розвідки (серед яких агент «Надія» – М. Забелло), які раніше не були опубліковані і завдяки яким була сформована цілісна картина щодо діяльності «Стамбульської платформи» та агентурної діяльності родини Забелло на користь СРСР. Вперше опрацьовано та проаналізовано переклади праць та газетних публікацій В. Мурського, які дали цілісне розуміння його діяльності як очільника нелегальної резидентури українських екзильних спецслужб ДЦ УНР.
Комплексно досліджено та доведено вагомість діяльності нелегальної резидентури «Стамбульська платформа» ДЦ УНР в екзилі у 1929-1935 рр., висвітлено проукраїнську, просвітницьку та пропагандистську роботу на міжнародному рівні та намагання здобути автокефалію для ПЦУ, показано протистояння радянським спецслужбам. З’ясовано шляхи фінансування та забезпечення «Стамбульської платформи» як одного з основних факторів успішного функціонування нелегальної резидентури, а також причини згортання її роботи. Акцентовано увагу на ґендерному аспекті діяльності «Стамбульської платформи» (у дисертації йдеться про діяльність М. Пчелінської, зокрема щодо налагодження контактів з іноземними дипломатами в Стамбулі, С. Мурської та К. Забелло).
Практичне значення даного дослідження, безумовно, полягає у широкому застосуванні отриманих дисертанткою наукових результатів у комеморативних практиках, проукраїнській просвітницькій роботі та національно-патріотичному вихованні шкільної та студентської молоді, особового складу ЗСУ. Результати дослідження можуть бути використані в дипломатичній та науковій діяльності; під час розроблення різних освітніх програм, факультативів та посібників.
Джерельна база дослідження представлена архівними матеріалами ЦДАГОУ (ф. 269 «Колекція документів «Український архів в Празі»), Галузевого державного архіву Служби зовнішньої розвідки (опрацьовано 4878 аркушів документів) і приватних архівів М. Топчибаші (4 томи). Під час написання роботи авторка послуговувалася й мемуарами колишніх співробітників радянських спецслужб, які дали можливість заповнити фактологічні пробіли.
Методологічним підґрунтям роботи став широкий комплекс загальнонаукових методів (аналізу, синтезу, класифікації, узагальнення, індукції, дедукції тощо) та принципів історичного пізнання, що спрямовані на об’єктивне та всебічне висвітлення фактів, подій і явищ, пов’язаних з історією українсько-турецьких відносин, зокрема, ролі українських дипломатичних представництв та громадських організацій у цьому процесі. Ключовими стали принципи історизму, критичного підходу, комплексності та системності, якими послуговувалася авторка для висвітлення об’єктивної картини тогочасної дійсності.
Отже, дана дисертація представляє собою комплексне, всебічне дослідження діяльності нелегальної резидентури «Стамбульська платформа» ДЦ УНР в екзилі у 1929-1935 рр., історична спадщина якої залишається актуальною як у науковому, так і в громадсько-політичному, комеморативному аспекті. Формуючи історичну тяглість, вона представляє яскравий зразок боротьби українського народу за власну державність, яка триває й досі.
Ключові слова: Державний центр УНР в екзилі, «Стамбульська платформа», українська політична еміграція, українські екзильні спецслужби, агент «Надія», Клуб «Прометей», Володимир Мурський, Марія Пчелінська, Микола Забелло, Османська імперія, Туреччина, Польща, Японія, Близький Схід.
