Історія євроатлантичної інтеграції другої половини XX століття є фундаментальним науковим завданням, що має
виключне значення для розуміння сучасної міжнародної системи. Класичний період характеризується формуванням основи нової архітектури безпеки та співпраці в Європі, яка є реакцією на руйнівні наслідки Другої світової війни.
Північноатлантичний альянс, створений у квітні 1949 року, та подальший розвиток європейських інтеграційних
структур, починаючи з ЄЕС, створили сутність сучасного євроатлантичного співтовариства. Особливе значення має аналіз механізмів історичного подолання суперечностей між європейськими державами, зокрема трансформація франко-німецьких антагоністичних відносин у партнерство, що змінило природу післявоєнної системи міжнародних відносин.
Процес євроатлантичної інтеграції дозволяє оцінити механізми єдиного економічного та правового простору, що
створив фундамент сучасного Європейського союзу та НАТО. Вони відіграли важливу роль в облаштуванні
демократичних інститутів у Західній Європі та зміцненні ефективної альтернативи комунізму в умовах біполярної
конфронтації.
Актуальність історичних досліджень проблематики обумовлена ознайомленням із сучасними викликами
євроатлантичної інтеграції, зокрема забезпеченням стабільності процесів розширення НАТО, усуненням кризових
явищ в ЄС, необхідністю протидіяти агресії з боку РФ. Історичний аналіз допомагає здобути уроки з минулого досвіду, приходити до найбільш раціональних політичних рішень у теперішньому та обирати найкращу стратегію розвитку на майбутнє.
Дисертація присвячена участі Італії в розбудові та зміцненні політичної та економічної системи співпраці між
країнами Заходу в другій половині XX ст. Метою роботи є комплексне дослідження інтеграції Італії до
євроатлантичних політичних та економічних структур у період з 1949 по 1999 рр. Предмет дослідження – політичні та економічні аспекти участі Італії в євроатлантичних інтеграційних процесах.
Актуальність теми містить у собі соціально-політичний та академічний аспекти. Перший визначається поточним
зовнішньополітичним курсом України на вступ до ЄС і НАТО. В рамках євроатлантичного партнерства Італія є одним з основних партнерів нашої держави. З іншої сторони, в українській історіографії відсутні праці, в яких би всебічно розглядалося питання євроатлантичної інтеграції протягом 1949-1999 рр. Таким чином, дана робота сприяє більш глибокому дослідженню теми і може використовуватися для розробки відповідних навчальних курсів та подальших наукових дослідженнях.
У вступі продемонстрована актуальність теми дисертації, визначені об’єкт та предмет дослідження, хронологічні та територіальні рамки роботи. Були визначені мета і завдання дисертації, методологія дослідження, показані наукова новизна та практичне значення. Був наданий перелік публікацій та виступів на конференціях, що засвідчують апробацію результатів.
У першому розділі був проведений аналіз джерельної бази та літератури дослідження. Джерела були розподілені на чотири групи, в залежності від форми. Першу групу складають офіційні документи: нормативно-правові документи Італії, міжнародні угоди та меморандуми, резолюції та декларації міжнародних організацій, прес-релізи, офіційні декларації та промови державних і політичних діячів, звіти парламенту Італії та міжнародних організацій, соціологічні та статистичні матеріали. Друга група джерел, а саме діловодні документи, включають у себе дипломатичне листування міністерства закордонних справ Італії та державного департаменту США, стенограми засідань Сенату та Палати депутатів італійського парламенту. Третя група джерел – матеріали преси – містить у собі програмні статті державних та політичних діячів, публікації партійної преси, інтерв’ю. Четверту групу – мемуари – формують опубліковані спогади італійських та зарубіжних історичних постатей.
Аналіз історіографії був здійснений за проблемним принципом. Найбільшу групу складають роботи, присвячені історії євроатлантичної інтеграції Італії. Встановлено, що найбільший внесок у вивчення цієї проблематики внесли італійські вчені. Окрім того, були виділені американська, британська та українська історіографія. Була надана характеристика ключових робіт. Окремо були розглянути роботи, присвячені питанням розвитку атлантичної та європейської інтеграції в цілому, виділені сучасні тенденції у дослідженні тематики.
У другому розділі «Євроатлантичний вибір Італії (1949-1962 рр.): від ідеї до реалізації» був проведений огляд
основних тенденцій, що супроводжували включення Італії до євроатлантичних інтеграційних процесів. У першому
підрозділі були досліджені політичні та економічні чинники вступу Італії до НАТО.
