У дисертації здійснюється дослідження поетико-інтонаційної специфіки камерно-вокального циклу в творчості польських композиторів XIX–XX століть. Цикл вокальних мініатюр, типологія якого активно формувалася протягом двох останніх століть, фактично є «укрупненням одиничної мініатюри до розряду масштабної концертно-камерної музичної форми» (Ю. Радкевич), відображаючи таку показову її якість, як фіксація «великого в малому». Головним поєднуючим засобом в парі «музика і слово» виступає музично-інтонаційний початок, безпосередньо пов'язаний з категоріями стилю і жанру в музиці, а також з національними «моделями» їх відтворення. На цій основі вибудовується теорія жанру вокального циклу, який охоплює його історико-генетичні, нормативно-стильові та індивідуально-творчі метаморфози.
Сказане повною мірою співвідносне і з історичними шляхами розвитку вокального циклу в польській музиці XIX–XX століть, що відображає як усю складність її жанрово-стильових «моделей», так і специфіку польського національного «образу світу». Затребуваність у світовій виконавській практиці камерно-вокальної спадщини Ф. Шопена, С. Монюшка, К. Шимановського, М. Карловича, І. Падеревського, Х. М. Гурецького, В. Лютославського та інших авторів спонукає до всебічного дослідження названої жанрової сфери, яка і нині потребує узагальнень музикознавчого та історико-культурологічного порядку.
Мета роботи – виявлення поетико-інтонаційної унікальності камерно-вокального циклу у руслі духовно-стильових шукань польської музики XIX–XX століть.
Матеріалом роботи послужили камерно-вокальні композиції та цикли Ф. Шопена, З. Носковського (цикли на вірші М. Конопницької (ор.76), М. Гавалевича (ор. 61), А. Асника (ор.55)), І. Падеревського (цикли ор. 7, 18, 22), С. Монюшка («Домашні співаники»), К. Шимановського (ор. 2, 5, 6, 7, 11, 18, 20, «Любовні пісні Хафіза» ор. 24, «Пісні закоханого муедзіна», «Слопєвнє», «Курпьовські пісні»), М. Карловича (твори на тексти М. Конопницької, К. Тетмаєра, А. Асника), Н. Гурецького (3-я симфонія для сопрано-соло та оркестру), В. Лютославського («Силезський триптих», «20 коляд», «П’ять пісень» на слова К. Іллакович, «Paroles tissees»).
Методологічною базою дослідження є культурно-історичний підхід у музикознавстві, успадкований від Б. Асаф'єва та її послідовників. Методологія праці має комплексний характер і базується на поєднанні засад мистецтвознавчого, музикознавчого, історико-типологічного, культурологічного та жанрово-стильового досліджень, що в сукупності виявляють не лише ґенезу та історико-еволюційні шляхи камерного вокального циклу в європейській музично-історичній практиці минулого та сучасності, а й у спадщині польських композиторів XIX–XX століть, причетних до названої жанрової сфери та формування її національної «моделі».
