Юй С. .. Китайські національні вокальні традиції у діалозі з європейським досвідом академічного співу

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань 02 – Культура і мистецтво, зі спеціальності 025 – Музичне мистецтво. – Одеська національна музична академія імені А.В. Нежданової. – Одеса, 2024. У дисертації досліджено специфіку опанування європейської вокальної манери вокалізації китайськими співаками. Метою дослідження заявлено визначення та обґрунтування принципів опанування китайськими співаками європейської манери академічної вокалізації у рамках діалогу вокальних технологій та культур Заходу та Сходу. Сформульовано завдання дослідження: викласти особливості китайської національної співацької традиції; виявити смислові та методичні паралелі між специфікою китайської національної співацької традиції та академічною європейською вокалізацією; пояснити фактори, що впливають на процес опанування китайцями академічної європейської вокальної навички; обґрунтувати технологію інструментів опанування китайцями академічної європейської вокальної навички; доказати слухову чуйність як базову здатність вокаліста у процесі опанування вокальної навички; аргументувати найефективніші практичні методи опанування китайцями європейської академічної манери вокалізації; висвітлити практичні механізми вокально-мовленнєвої артикуляції. Предметом дослідження заявлено вокально-мовленнєву артикуляцію як технологічний інструмент опанування китайськими співаками європейської академічної манери вокалізації. У першому розділі дослідження представлено аналіз специфічних особливостей європейських академічних вокальних шкіл: італійської, французької, німецької, східнослов’янської та української. Виявлено спорідненість вокальних шкіл між собою та їхні національні особливості. Підтверджено думку про те, що академічне європейське вокальне виховання базується на національних, релігійних та народних співацьких традиціях, враховуючи гармонійно-мелодійні особливості національних композиторських шкіл. Безперечним фактором формування різних національних вокальних традицій визначено мову народу – мелодику мовлення та специфіку вимови. Представлено особливості китайської національної співацької традиції та висвітлено залежність її технологічної та семантичної складової від національного менталітету та традиційних установ китайської виконавської співочої традиції, а також особливостями китайського мовлення, зокрема принципами естетичної вимови ієрогліфів. Обґрунтовано залежність особливої манери співу, притаманної китайським вокалістам, специфікою вимови, вихованої китайською мовою. Мовленнєвий фактор зазначено як визначний у процесі опанування китайцями європейської академічної вокальної манери. Представлено порівняний аналіз основних складових звукоутворення, притаманних європейській академічній вокалізації та китайській співацькій традиції. Зазначено їхні спільні реперні точки та відзначено різницю у підходах в еталонному розумінні співу у китайській співацькій традиції та європейській академічній традиції. Обґрунтовано доцільність використання у вихованні китайських співаків методів навчання, відпрацьованих у рамках європейської вокальної освіти, зокрема: фонопедичного методу, резонансного методу та інших методів, заснованих на взаємодії вокальних та пластичних рефлексів, що у своїй єдності виступають як інструмент занурення китайця у специфічну звукову та семантичну атмосферу європейської академічної вокальної музики. Зазначено, що недооцінка національних вокальних традицій та їхнього сталого компоненту у природньому звукоутворенні китайців значно знижує ефективність опанування європейської академічної вокальної манери. Вокальні теорії та методики висвітлено як взаємодію усіх складових процесу вокалізації та зазначено первісну природну налаштованість психофізичного апарату та творчої особистості китайців на розуміння єдності та взаємної залежності усіх процесів буття та діяльності, зумовлений національним менталітетом.