У сучасних умовах, коли Україна прагне до європейської інтеграції та розвитку громадянського суспільства, взаємодія судової влади та громадськості набуває ключового значення. Судова влада забезпечує верховенство права, захист прав громадян і законність, але її ефективність залежить від довіри суспільства, що ґрунтується на прозорості та підзвітності. Громадськість може сприяти демократизації судів, що досліджується в цій дисертації через теоретичні основи та практичні рекомендації.
Мета роботи – обґрунтувати концепцію взаємодії через трирівневу модель: комунікативну, інтеграційну та інституційну. Модель систематизує співпрацю судів і суспільства, аналізуючи кожен рівень в Україні та за кордоном і пропонуючи вдосконалення з урахуванням потреб громадян. Наукова новизна полягає в авторському підході, уточненні поняття "громадськість" (активна/пасивна), нових механізмах комунікації, інтеграції та інституційного забезпечення. Використано методи аналізу, порівняльного права, системного підходу та моделювання.
Перший розділ присвячений комунікативній взаємодії як основі прозорості та довіри. Аналізуються доступність інформації, зрозумілість документів і правова культура. Роль технологій (вебсайти, соцмережі) підкреслюється, пропонується Концепція комунікації та інформаційно-медійні центри. Вплив ЗМІ та громадських організацій на діалог підтверджує значення комунікації для довіри та правової свідомості.
Другий розділ досліджує інтеграційну взаємодію через суд присяжних і мирових суддів. Український досвід критикується за нерепрезентативність і обмежені повноваження присяжних. Порівняння із зарубіжними моделями дозволяє запропонувати вдосконалену модель суду присяжних і мирових суддів для локальних спорів. Принципи добровільності та правової визначеності підкріплюють пропозиції змін до законодавства, що сприяють довірі та гуманізації правосуддя.
Третій розділ аналізує інституційну взаємодію через громадський контроль. Роль адвокатури, Громадської ради доброчесності та присяжних оцінюється, виявляються проблеми слабкої спроможності організацій. Пропонується Рада правозахисних організацій, громадські запити та моніторинг рішень. Ефективність залежить від правового регулювання та підтримки держави.
Трирівнева модель створює основу для реформ судової системи. Рекомендації, як-от медіацентри, реформа присяжних і контроль, підвищують прозорість і довіру, сприяючи правовій культурі та демократії. Дисертація закладає підґрунтя для подальших досліджень і реформ.
