Коваль Ю. Ю. «Науково-освітня, організаційна та громадська діяльність академіка АН УРСР М. П. Барабашова (1894-1971)»

Дисертаційна робота присвячена дослідженню наукової біографії академіка АН УРСР М. П. Барабашова. Основні напрями наукової роботи ученого у галузі астрофотометрії та спектроскопії присвячені проблемам відбивної здатності різних тіл (закон відбиття місячних морів, альбедо земної кулі тощо); дослідженню розподілу яскравості на поверхнях планет та Місяця, у кулястих зоряних скупченнях та сонячних плямах (фотографічним шляхом та за допомогою різних світлофільтрів). Барабашов проводив оригінальні дослідження у галузі фізики планет та Місяця, які виконувалися за допомогою низки спеціальних лабораторних дослідів (дослідження розподілу яскравості на матовій кулі, визначення процесів, які відбувалися в емульсії фотоплатівок під час впливу на неї світла у різних фізичних умовах тощо). Основою дослідницької стратегії М. П. Барабашова було запровадження тривалих серій спостережень Місяця та планет за різних умов їх освітлення Сонцем, на підставі результатів яких було зроблено висновки про структуру поверхонь досліджуваних небесних тіл, властивостей їхніх атмосфер (зокрема, Марса, Венери, Юпітера та Сатурна), розпочато вивчення процесів, які відбувалися на планетах. Барабашов встановив, що місячну поверхню складають такі утворення як базальт, лава та інші продукти вулканічної діяльності з великою пористістю, що у подальшому було підтверджено під час дослідження Місяця космічними апаратами. Поступово навколо нього сформувався колектив однодумців, яких об’єднувала загальна проблематика та методика досліджень, ознаменувавши зародження харківської наукової школи планетології. Метою дисертаційної роботи є комплексний аналіз життя, наукової, педагогічної, організаційної та громадської діяльності академіка АН УРСР М. П. Барабашова, визначення внеску ученого у розвиток вітчизняної астрономічної науки та його впливу на організацію планетних досліджень в Україні та СРСР у середині ХХ ст. з метою створення достовірного наукового портрету ученого. Об’єкт дослідження – розвиток планетних досліджень у вітчизняних астрономічних установах на тлі загального піднесення астрономічної науки і освіти в Україні у середині ХХ ст. Предмет дослідження – науково-організаційна, педагогічна та громадська діяльність академіка М. П. Барабашова у галузі астрофізики, теоретичні здобутки та практичний внесок ученого у планетологію. У вступі розкрито актуальність теми, окреслено хронологічні та територіальні межі, сформульовано мету дослідження, визначено основні завдання, а також охарактеризовано методологію дисертації. Представлено інформацію щодо наукової новизни отриманих результатів, їх практичного значення, особистого внеску здобувача та апробації матеріалів дисертації. Дисертаційна робота складається з чотирьох розділів. У першому розділі здійснено огляд та систематизацію джерельної бази, визначено принципи та методи дослідження. Історіографія за проблемою дослідження була розподілена за хронологічним принципом на три основних періоди: дорадянський, радянський та період Незалежності. Джерельну базу дослідження складають: архівні матеріали; писемні пам’ятки музейних фондів; публікації М. П. Барабашова (наукові праці за планетною тематикою; за іншими напрямами досліджень, зокрема астрофізичної та іншої тематики, теоретичної спрямованості тощо; навчально-методичні посібники; опубліковані рецензії на праці учного; науково-популярні публікації); довідково-енциклопедичні видання; періодичні видання; мемуарні публікації. До структурної композиції другого розділу увійшли результати вивчення історії роду Барабашевих.Реконструкція наукової біографії М. П. Барабашова здійснювалася через висвітлення віх життєпису у дорадянському та радянському періодах його життя. Простежено етапи службово-кваліфікаційного просування М. П. Барабашова, який обіймав різні адміністративні посади; висвітлено його участь у роботі міжнародних та вітчизняних астрономічних наукових структур. У третьому розділі досліджено науково-організаційну діяльність М. П. Барабашова, присвячену реалізації низки масштабних астрономічних проєктів, ініційованих ученим. Висвітлено багатогранну громадську діяльність ученого з популяризації астрономічних знань. Розглянуто науково-освітню діяльність ученого у галузі вітчизняної астрономічної освіти. У четвертому розділі проаналізовано початковий період наукової діяльності ученого, коли відбувалося накопичення спостережних даних за планетною тематикою; простежено розвиток методів фотографічної фотометрії М. П. Барабашовим, що вплинуло на процеси формування колективу наукової школи планетології в ХДУ у 1920-х – 1950-х рр. Реконструйовано віхи участі ХАО під керівництвом М. П. Барабашова у престижних космічних проєктах СРСР у 1960-х рр. та у подальшому періоді. Практичне значення отриманих результатів визначається сформульованими у дисертації положеннями та твердженнями про створення комплексного наукового дослідження багатогранної діяльності М. П. Барабашова у контексті розвитку планетології у середині ХХ ст.