Павук І. В. Ризик менеджмент об’єктів критичної інфраструктури (на прикладі гідроелектростанцій)

У дисертації на підставі проведених досліджень розв’язано науково-прикладну задачу підвищення ефективності управління ризиками у проєктах розвитку інфраструктурних об’єктів. Це зроблено завдяки розробленню моделей і методів тактичного ризик-менеджменту, які базуються на процесах цифрового управління змінами проєктного середовища та формування стратегій забезпечення стійкості об’єктів в умовах невизначеності. Обґрунтовано теоретико-методологічні засади ризик-менеджменту в системах управління проєктами розвитку об’єктів критичної інфраструктури в умовах невизначеності та цифрової трансформації. Встановлено, що врахування ризиків та використання для цього цифрових технологій сприяє розробленню ефективних моделей та методів, які підвищать точність прийняття управлінських рішень. Адаптація інструментів ризик-менеджменту до умов підвищеної невизначеності та багатофакторності проєктного середовища впродовж усіх фаз життєвого циклу проєкту, дозволяє своєчасно реагувати на зміни проєктного середовища, мінімізувати негативні наслідки ризикових подій і забезпечувати стійкий розвиток об’єктів критичної інфраструктури. Розроблено модель тактичного управління ризиками в інфраструктурних проєктах. Вона передбачає врахування сучасних гібридних загроз і динамічного проєктного середовища, а також використання системного підходу до ідентифікації, оцінки та розроблення реакцій на ризики. Це забезпечує інтеграцію цифрових рішень у тактичний рівень управління інфраструктурними проєктами та дає можливість підвищити стійкість об’єктів до кризових та воєнних впливів. Запропонований метод підвищення стійкості об’єктів критичної інфраструктури в умовах невизначеності передбачає виконання 6 етапів. Вони базуються на цифровізації управлінських процесів, які забезпечують зростання стійкості об’єктів критичної інфраструктури за умов невизначеності. Також передбачено поєднання цифрових інструментів із просторовим аналізом ризиків, що дозволяє не лише локалізувати вразливі зони, але й адаптивно реагувати на загрози в режимі реального часу за динамічного проєктного середовища. Удосконалено концептуальну модель цифрового управління змінами у проєктах розвитку об’єктів критичної інфраструктури. Вона базується на поєднанні цифрових технологій з класичними процесами управління, що забезпечує цілісне охоплення всіх етапів адаптації інфраструктурних проєктів до динамічного середовища. На відміну від існуючих моделей дозволяє вчасно реагувати на зміни проєктного середовища, знижувати вплив ризиків і підвищувати ефективність реалізації зазначених проєктів. Удосконалено модель формування стратегії проєктно-орієнтованого управління ризиками розвитку гідроелектростанцій. Вона передбачає використання цілісної проєктно-орієнтованої системи управління. На відміну від існуючих моделей дає можливість виконати інтеграцію різних управлінських рівнів і взаємодії основних стейкхолдерів, що лежить в основі зменшення ризиків реалізації проєктів, підвищення прозорості процесів і забезпечення стійкого розвитку гідроелектростанцій в умовах невизначеності. Розроблені алгоритм та система підтримки прийняття управлінських рішень для тактичного управління ризиками в інфраструктурних проєктах базуються на запропонованій моделі тактичного управління ризиками. Запропонована система підтримки прийняття управлінських рішень реалізована у вигляді інтерактивного десктопного додатку. Тестування системи підтримки прийняття управлінських рішень підтвердило, що загальна точність розрахунків становить 98.4%, а повторюваність результатів – 98.8%. Рекомендується використання цього інструментарію для управління ризиками на етапах планування та реалізації інфраструктурних проєктів в умовах невизначеності. Використанню запропонованого інструментарію забезпечило апробацію запропонованих моделей і методів на прикладах проєктів розвитку гідроелектростанцій. Обґрунтовано рекомендації для проєктних менеджерів щодо управління ризиками проєктів розвитку гідроелектростанцій. Встановлено, що найкращі показники ризику спостерігаються за базового сценарію стану проєктного середовища, де інтегральний ризик становить 0.37, а залишковий – лише 0.06, що забезпечує ймовірність успіху проєкту на рівні 76.5%. За результатами розрахунків встановлено, що оптимальний обсяг страхового резерву для забезпечення фінансової стійкості проєкту реконструкції Касперівської ГЕС становить не менше 70 млн. грн. Це забезпечує стабільність навіть у випадку реалізації критичних ризикових сценаріїв реалізації проєкту та свідчить про ефективність запропонованої моделі управління.