У Розділі 1 «Загальнотеоретичні засади кримінальної відповідальності за
планування, підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни» досліджено
понятійно-термінологічний апарат, використаний для формулювання ознак складу
кримінального правопорушення, передбачений ст. 437 КК України, який має
змішаний, міжнародно-правовий та національний характер, оскільки терміни
міжнародних документів вживаються у ст. 437 КК України у властивому їх
розумінні у національному законодавстві України. Встановлено значення таких
понять, як «агресивна війна», «воєнний конфлікт», «агресивні воєнні дії», які не
властиві термінології міжнародного публічного права, в якому натомість
вживаються такі поняття, як «агресія», «акт агресії», «агресивна політика»,
«збройний конфлікт». Визначено «паралельні» терміни у ст. 437 КК України та у
відповідних міжнародних актах. Досліджено історичний розвиток законодавства
України про кримінальну відповідальність за злочин агресії, який обумовлений як
попереднім формуванням ідеї про відповідальність за пропаганду, планування,
підготовку, розв’язування та ведення агресивної війни спільно з міжнародноправовими та політичними чинниками, що охоплювали формування принципу
заборони застосування війни як засобу вирішення міжнародних суперечок,
роботою Міжнародного військового трибуналу. Констатовано, що положення
ст. 437 КК України ґрунтуються на нюрнберзькій моделі, основою для якої є ст. 6
Статуту Міжнародного військового трибуналу. Установлено, що в цілому чинна
редакція ст. 437 КК України враховує політико-правовий розвиток міжнародного
кримінального права, відображений у положеннях Римського статуту. З аналізу
зарубіжного досвіду встановлення кримінальної відповідальності за злочин агресії
виокремлено наявність двох взамопов’язаних моделей норми про відповідальність
за цей злочин – «нюрнберзької» (КК Азербайджану, Вірменії та Молдови) та
«римської» (КК держав ЄС та Грузії). Про вплив положень Римського Статуту на
нормативно-правову регламентацію кримінальної відповідальності за планування,
підготовку, розв'язування та ведення агресивної війни, свідчить та обставина, що
частина держав-членів ЄС (Хорватія, Мальта, Нідерланди, Португалія, Словенія)
імплементували у своє законодавство ознаки злочину агресії шляхом їх прямого
запозичення зі ст. 8 bis Римського Статуту, або відобразили їх у відповідній статті
акту національного кримінального законодавства (Австрія, ФРН, Швеція, Чехія),
або навіть закріпили у національному кримінальному законі бланкетну норму, яка
прямо відсилає до положень ст. 8 bis Римського Статуту МКС (Кіпр).
У розділі 2 «Склад злочину агресії за Кримінальним кодексом України та
окремі проблеми кваліфікації за статтею 437 цього Кодексу» висвітлено
об’єктивні та суб’єктивні ознаки злочину агресії. Зокрема, встановлено, що
безпосереднім об’єктом злочину агресії є мир як соціальна цінність, забезпечення
якої є частиною усього механізму міжнародного порядку, що полягає в забороні
агресивної війни, тобто війни, яка в розумінні Статуту ООН є актом агресії проти
територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави
або способом розв’язання міжнародного конфлікту. Родовим об’єктом
кримінальних правопорушень, передбачених розділом ХХ Особливої частини
КК України є міжнародний правопорядок як загальновизнана соціальна цінність,
система якої охоплює інші соціальні цінності – мир, безпеку людства, міжнародне
співробітництво тощо. Кожне з п’яти суспільно небезпечних діянь, які становлять
злочин агресії (планування (1), підготовка (2), розв’язування (3) агресивної війни
чи воєнного конфлікту, участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій (4),
ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій (5)) має свої змістовні
особливості, а тому підлягають установленню в кожному конкретному випадку та
описанню у межах обвинувачення особи у вчиненні злочину, передбаченого ст.
437 КК України. Зокрема, планування агресивної війни пов’язується виключно зі
складанням такого плану, який може бути виражений як у виді конкретного
офіційного документа держави, а так і у виді політичної концепції державиагресора, а вчинення інших підготовчих дій до ведення агресивної війни, як-от
застосування засобів інформаційної війни, окремих елементів гібридної війни,
технологій кібервійни, кібератак, тощо, охоплюються іншим суспільно
небезпечним діянням, а саме підготовкою до агресивної війни чи воєнного
конфлікту. Віднесено злочин агресії до «лідерських» злочинів, ураховуючи
спеціальні ознаки його суб’єкта, а саме обіймання ним військової, державної або
політичної посади, обсяг та характер повноважень якої дозволяють здійснювати
ефективний контроль та вплив на політичні чи воєнні дії або керувати ними; або
наявність такого суспільного становища, що дозволяє впливати на суспільнополітичні або військові процеси, обумовлені плануванням, підготовкою,
розв`язуванням та веденням агресивної війни.
