У дисертаційному дослідженні на основі всебічного аналізу архівних документів, публікацій, спогадів та інших джерел з’ясовано ключові аспекти історії театральної діяльності в м. Чернігові. Дослідження охоплює період від заснування театральних закладів до їхнього функціонування сьогодні.
Методологічною основою дисертації є загальнонаукові принципи історичного пізнання: історизм, об’єктивність, логічність, багатофакторність і пріоритет документальних фактів. Упродовж дослідженні застосовано загальнонаукові методи, серед яких конкретно-пошуковий, аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, моделювання, конкретизації та системного аналізу. Також використовувалися спеціальні історичні методи, зокрема хронологічний, контент-аналізу, періодизації, актуалізації, історико-структурний, історико-типологічний, біографічний та просопографічний. Крім того, застосовувались спеціальні джерелознавчі методи, як-от: евристики, класифікації, герменевтики.
Дослідження театральних закладів м. Чернігова ХХ–ХХІ ст. є важливим складником характеристики культурно-просвітницького розвитку регіону, проте на сьогодні бракує комплексних наукових праць на цю тему. Театри міста відігравали ключову роль у формуванні культурної свідомості та відображали суспільні зміни через мистецтво сцени. Незважаючи на це, більшість наукових робіт присвячені окремим аспектам історії театрів, не охоплюють загальної картини їхнього розвитку та впливу на населення. Внесок науковців, таких як Г.В. Самойленко, Ю.В. Якубіна, Л.В. Студьонова, Л.Т. Зайчик та інші, є важливим для розкриття ролі театрів у культурно-просвітницькому житті м. Чернігова. Крім того, студії, присвячені історії театрів, презентували безпосередні учасники подій, зокрема Г.С. Касьянов , В.І. Ващаєв , А.О. Пушкіна та інші. Їхні мемуари, есе та літописи дають змогу зрозуміти специфіку функціонування чернігівських театрів у різні історичні періоди та їхній вплив на культурне середовище регіону.
Джерельну базу дисертаційного дослідження складає комплекс джерел, що зберігаються у фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві; Центрального державного архіву громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО), архіву Інституту історії України НАН України, а також в електронній бібліотеці Інституту історії України НАН України, Галузевого державного архіву Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (далі – архів УСБУ в Чернігівській області); Державного архіву Чернігівської області (далі – ДАЧО); Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В.Г. Заболотного; Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського НАН України; Чернігівської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Софії та Олександра Русових; бібліотеки Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка.
Опрацьований комплекс джерел можна умовно розподілити на декілька груп. Перша група охоплює періодичні видання міста Чернігова ХХ–ХХІ ст., як-от «Деснянська правда», «Голос України», «Комсомольський гарт», «Чернігівське слово», «Більшовик», «День», «Чернігівський південь», «Чернігівські відомості». Ці видання містять багатий фактичний матеріал щодо різних аспектів діяльності театрально-просвітницьких закладів міста. Друга група являє собою ділову документацію, яка охоплює управлінські, нормативні та звітні матеріали про діяльність театрів у м. Чернігові, що зберігаються в державних архівах та архівах театральних закладів. Третя група складається з мемуарів, студій та есе діячів культурно-просвітницької сфери, які в різні періоди працювали в театрах м. Чернігова й пропонують свій погляд на театральне життя. Четверта група джерел охоплює кінофотофонодокументи, що зберігаються в архівах, музеях та бібліотеках і відображають візуальні аспекти театрального життя. П’ята група містить зображальні матеріали, такі як малюнки, ілюстрації (сюжетні ілюстрації до вистав та постанов, ілюстрації, оголошення репертуару театрів), оригінальні афіші та фотографії, що зберігаються в архівах театрів та приватних колекціях. Шоста група джерел представлена паспортами будівель, у яких розміщені театри, серед яких є пам’ятки архітектури місцевого значення.
